ГЕВОРКЯН Надія Петрівна виготовленням ляльок займається з дитинства. Матеріалом слугує льон, ситець, шовк, різноманітна жакардова тасьма, солома, кукурудзиння, глина та інші матеріали. У доробку уже понад тисяча робіт – за традиціями різних регіонів України тасучасних, стилізованих. Однак найбільшою гордістю майстриня вважає свої ляльки-мотанки ‑ символ жіночої мудрості та родинний оберіг.
У 1987 р. закінчила Бердичівське педагогічне училище. Працювала вихователем дитячого дошкільного закладу “Барвінок” с. Білогородка Києво-Святошинського району (1987‑2009), керівником гуртків «Народна іграшка» Вишнівського Центру творчості дітей та юнацтва (2009‑2010) і Білогородського Будинку культури (2010‑2012).
Проводить виставки і майстер-класи у містах України.
Нагороджена Почесною грамотою відділу освіти Києво-Святошинської РДА (2010), Грамотою ІІІ-го Всеукраїнського фестивалю духовної музики “Введенські піснеспіви” (Ворзель, 2011), Подякою Українського центру культурних досліджень за активну участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції “Народознавчі студії пам’яті Василя Скуратівського”(2011), дипломами лауреата мистецького свята “Душі криниця” (м. Кривий Ріг, 2013) та Всеукраїнського фестивалю народної творчості “Київська золота осінь” (2013).
А ось як майстриня про своє захоплення каже сама:
Бринить роса у молодій отаві,
Шумить дубина віковим гіллям,
Берези коси розпустили кучеряві,
І солов᾽їний щебіт тут і там.
Житомирське Полісся, Кашперівка мила,
Моєму серцю рідна сторона,
Тут льон цвіте як небо ‑синьо-синьо,
А на ланах пшениця дозріває золота.
А дощ пройде, й земля, неначе тісто ‑
Ліпили коників, і ляльок, і намисто…
Казковий світ дитинства дорогий!
І все життя ті ляльки поруч,
Все нові, кращі, й серцю дорогі…
Але та, перша, що дитинства спомин,
У моїм серці назавжди.
Ще не так давно чи не в кожній українській хаті жіночі руки витворювали маленькі дива – ляльки. Своїм розмаїттям вони заворожують погляд. Не минуло це захоплення і мене. З самого дитинства лялька поруч зі мною. Приємно, що мої роботи прикрашають оселі багатьох українців, розлетілися і по світах.
